БЕЗЛИЧНО

безли́чно безсоромно, нахабно (ср, ст): Він викликував учнів і казав говорити те, що було задане. В часі того говорення сам дальше ходив по клясі перед першою лавкою, тягав за собою плахти паперів, на учнів не звертав уваги, а тим часом... тим часом було таке. Викликаний учень безлично читав з книжки те, що було задане (Шухевич)|| = безвстидно

Лексикон львівський 

T: 0.114755988 M: 1 D: 1