ҐРАБА

ґра́ба (перев. мн. гра́би) вул. рука (ст): – Та куш від мене! – відштовхнув його пан Бик. – То єст мій отец духовний, я належу до парафії і маю право все йому сказати, як на сповіді. Як схочу, то й ґрабу його поцілую. – Ні, ні, цього вже не робіть! – відпрошувався наш парох, ховаючи руки позад себе (Керницький); Дай ґраби, морови-сь хлопака! (Загачевський)||лопата◊ да́ти ґра́би вул. подати руку на знак згоди (ст)||крити ґраби ◊ кри́ти ґра́би = да́ти ґра́би (ст): Сервус, Уесю! (Сяхо не міг ніяк вимовити “Лесю”). Як ся маєш? Крий ґраби, фраєр! Цо суихаць “на світі”? (Лисяк)

Лексикон львівський 

ҐРАБЛЯ →← ҐРАБ'ЯЧКА

T: 0.070740461 M: 3 D: 3